ПРАВИЛА ТОРГІВЛІ В ІНТЕРНЕТ МАГАЗИНАХ

Інтернет-магазин: особливості діяльності та обліку



Якими нормативними документами регламентується торгівля через інтернет-магазини?


Спеціального нормативного документа, який би повністю регламентував торгівлю через інтернет-магазин, немає. Отже, інтернет-торгівля регламентується тими самими документами, що й інші види торгівлі.

Насамперед зазначимо, що переважно через інтернет-магазини здійснюються продаж товарів та надання торговельних послуг кінцевому споживачеві. Тому такий вид діяльності належить до роздрібної торгівлі (п. 4.4 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»).

Крім того, в даному випадку договір складається на відстані та/або покупець робить попереднє замовлення у продавця. До того ж торгівля здійснюється поза торговельними або офісними приміщеннями, коли вибір товару і його замовлення не збігаються у часі з передачею товару покупцеві. Тому продаж через інтернет-магазин слід вважати одночасно як продажем товарів на замовлення, так і дистанційною торгівлею.

Враховуючи зазначене, в нашому випадку потрібно керуватися:

Законом «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1023-XII);

Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затвердженими наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 103 (зареєстровано у Мін'юсті України 16.10.2007 р. за № 1181/14448, за текстом – Правила № 103);

Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 104 (зареєстровано у Мін'юсті України 08.11.2007 р. за № 1257/14524);

Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Мінекономіки України від 11.07.2003 р. № 185 (зареєстровано у Мін'юсті України 23.07.2003 р. за № 628/7949, зі змінами та доповненнями, за текстом – Правила № 185);

постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» від 15.06.2006 р. № 833 (зі змінами та доповненнями).
Основні елементи торгівлі в інтернет-магазині


Насамперед слід зауважити, що інтернет-магазином є спеціалізований сайт в Інтернеті, на якому розміщується інформація про товари та проводиться замовлення товару. Водночас товари, що пропонуються для продажу на цьому сайті, знаходяться на складі торговельного підприємства, яке здійснює цю торгівлю.

Торгівля відбувається так. Відвідувач сайта магазину обирає товар із запропонованого, замовляє та оплачує його, після чого товар доставляється відвідувачу-покупцю. Отже, торгівля в інтернет-магазині має такі основні елементи:

вибір товару;

замовлення;

оплата;

доставка.

Розглянемо кожен з елементів детальніше.
Вибір товару


Зайшовши на сайт, зі списку запропонованих товарів відвідувач обирає той, що сподобався, і «кладе» його до віртуального кошика. Це ознайомлювальний етап, на якому будь-які юридичні взаємовідносини між магазином та відвідувачем не виникають.
Замовлення товару


Обравши товар, відвідувач переходить на сторінку сайта, де розміщено бланк замовлення на доставку товару. Форму такого бланка кожен магазин розробляє самостійно. При цьому слід врахувати, що заповнене, надіслане продавцю і підтверджене ним замовлення виконуватиме функції договору між продавцем (магазином) та покупцем (відвідувачем) і матиме юридичні наслідки – обов'язок продавця поставити товар і обов'язок покупця оплатити товар.

Слід звернути увагу на таке. Згідно з пунктами 2 та 3 ст. 13 Закону № 1023-XII перед укладанням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

основні характеристики продукції;

ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;

інші умови поставки або виконання договору;

мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

період прийняття пропозицій;

порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно зі статтями 15 і 23 Закону № 1023-XII. Факт надання такої інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку й оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

Доцільно всю цю інформацію зазначати безпосередньо у бланку замовлення.

Водночас, як зазначено в п. 2.4 Правил № 103, бланк замовлення повинен містити такі дані:

назву суб'єкта господарювання;

найменування товару;

ціну товару (за 1 кг або 100 г, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, 1 м тощо);

кількість товару;

загальну вартість товару;

вартість послуг, що надаються додатково;

дату (час) виконання замовлення тощо.

Бланк замовлення повинен також містити місцезнаходження одержувача та інше (паспортні дані та ідентифікаційний номер – для фізичної особи; код за ЄДРПОУ та банківські реквізити – для юридичної особи).

Заповнивши безпосередньо на сторінці сайта бланк замовлення, відвідувач-покупець надсилає його продавцю (інтернет-магазину). Отримавши його, продавець може зажадати додаткового підтвердження замовлення, наприклад, зв'язавшись з покупцем по телефону тощо.

Після цього замовлення надходить у роботу – замовлені товари разом з товаросупровідними документами надсилаються покупцю.
Оплата товару


Найпоширенішими розрахунками оплати при торгівлі через інтернет-магазини є безготівковий та готівковий.

При безготівковому розрахунку після оформлення замовлення на доставку товару покупець отримує рахунок на оплату. Рахунок роздруковується покупцем прямо з сайта інтернет-магазину чи після отримання на власну електронну адресу. Покупцю залишається оплатити рахунок, перерахувавши кошти за товар з власного банківського рахунку на банківський рахунок продавця. Здебільшого безготівковий розрахунок використовується при передоплаті замовленого товару.

Готівкою покупець розраховується в момент отримання товару від кур'єра продавця у себе вдома (якщо покупець – фізична особа) чи в приміщенні офісу (для юридичних осіб), або в офісі продавця.

Окремо слід зазначити про види оплати, які для продавця є безготівковими, а для покупця – готівковими:

післяоплата – застосовується при доставці товарів поштою. В момент отримання товару на поштовому відділенні покупець передає готівку для перерахування на банківський рахунок продавця;

оплата сторонньому кур'єру – якщо покупець оплачує товари готівкою кур'єру, а кур'єр не є працівником продавця, останній може вносити отримані кошти не в касу продавця, а на його банківський рахунок.

Значно рідше при інтернет-торгівлі застосовується оплата за допомогою банківської платіжної картки (БПК) та електронними грошима.

Є декілька варіантів розрахунків БПК. Найпоширеніший – через посередника, коли продавець укладає угоду з посередником про отримання ним оплати від покупців. У цьому випадку на сайті інтернет-магазину є розділ «Оплатити БПК» чи подібний. Натиснувши на нього, покупець потрапляє на сайт посередника, вводить дані своєї картки, суму оплати і списує відповідну суму коштів. Кошти спочатку потрапляють на рахунок посередника, а потім за вирахуванням комісії посередника перераховуються на банківський рахунок продавця.

При розрахунку електронними грошима продавець зазначає на сайті номер свого електронного гаманця. Покупець списує на цей номер зі свого електронного гаманця електронні (умовні) гроші (перекладає гроші з одного гаманця в інший). Підтвердженням оплати буде виписка за електронним гаманцем, яку продавець і покупець отримують здебільшого в електронній формі.
Доставка товару


Для багатьох електронних товарів можлива доставка безпосередньо через Інтернет. У такому випадку покупець скачує файл товару із сайта інтернет-магазину на ПК.

Для інших товарів застосовують, як правило, один з трьох варіантів доставки:

отримання товару в офісі продавця;

кур'єрська доставка;

доставка поштою.

Під час отримання товару в офісі продавця приймання-передачу товару фіксують у бланку замовлення на доставку товару, перший примірник якого залишається у продавця, а другий – передають покупцю. Якщо покупець вносить готівку, її приймання оформляють через РРО, видаючи покупцю чек. Водночас, якщо нормативними документами встановлено гарантійні строки, покупцю передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. Покупцю, який є платником ПДВ, окрім того, надають другий примірник податкової накладної.

Кур'єрська доставка може здійснюватися як власною кур'єрською службою, так і сторонньою кур'єрською організацією за договором з продавцем. Разом з товаром кур'єру передають документи на товар – замовлення, техпаспорт тощо. Кур'єр передає покупцеві за його місцезнаходженням товар, документи, покупець розписується в першому примірнику замовлення і повертає його кур'єру. Якщо покупець оплачує товар кур'єру, останній повинен при прийманні готівки застосувати портативний РРО. У цьому випадку покупцю видається також чек.

Якщо доставка здійснюється сторонньою кур'єрською організацією, остання повинна в узгоджені договором з продавцем строки передати продавцю звіт про виконання доручення (чи інший подібний документ) з першими примірниками замовлень на доставку товару, що додаються. Готівка, яку кур'єр отримав від покупців, насамперед оприбутковується в його касі, а потім вже може вноситися в касу продавця (в цьому разі продавець здійснює операцію з отримання готівки через РРО) або передаватися в банківську установу для перерахування на банківський рахунок продавця.

До речі, з кур'єром, який доставляє товар, підприємство повинно укласти договір про повну матеріальну відповідальність.

Доставка поштою відбувається таким чином. Товар з документами передається відповідальній особі (з якою також укладається договір про повну матеріальну відповідальність). Остання на поштовому відділенні оформляє відправлення на адресу покупця та, як правило, оплачує поштові послуги за доставку. Далі товар (посилка) надходить на поштове відділення за місцезнаходженням покупця, де покупець його і отримує. Про факт отримання товару продавцю надсилається відповідне повідомлення. Якщо умовами договору продавця з покупцем та договору продавця з поштою передбачено післяоплату за товар, в момент отримання товару на поштовому відділенні покупець вносить кошти для перерахування на банківський рахунок продавця.
Патентування


Згідно зі ст. 3 Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР (зі змінами та доповненнями) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. >>>

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів у Законі № 98/96-ВР слід розуміти:

магазини та інші торговельні точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

лотки, прилавки та інші види торговельних точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності – фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі – ринків усіх форм власності;

стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Тобто торговельному підприємству, яке здійснює торгівлю через інтернет-магазин, потрібно придбавати торговий патент в таких випадках:

покупці оплачують товари готівкою чи з допомогою БПК у приміщенні підприємства. У цьому разі торговий патент придбавається за місцезнаходженням пункту продажу товарів (приміщення підприємства) та розміщується на фронтальній вітрині магазину (реального, а не інтернет-магазину), а у разі її відсутності – біля касового апарата;

покупці оплачують товари готівкою кур'єру. В цьому разі торговий патент придбавається за місцем реєстрації підприємства. Він дійсний на всій території України та повинен розміщатися на табличці в транспортному засобі, що перевозить товар та кур'єра, або знаходитися безпосередньо у кур'єра.

Якщо товари оплачують готівкою як у приміщенні підприємства, так і кур'єру, підприємству слід придбавати два патенти – один для приміщення магазину, а другий для пересувної торговельної мережі.
Податковий і бухгалтерський облік


Слід виокремити два облікових об'єкти: власне інтернет-магазин і торговельні операції.

Інтернет-магазин є спеціалізованим сайтом. Як і для інших сайтів, утримання сайта магазину вимагає певних витрат на:

придбання (розробку) сайта. Якщо при цьому авторські права переходять у власність замовника, веб-сайт відображається в податковому й бухгалтерському обліку як нематеріальний актив, з наступною амортизацією (лист ДПАУ «Про відображення в податковому обліку платника податку на прибуток операцій з придбання облігацій, податковий облік витрат на створення веб-сайту» від 12.12.2006 р. № 385/2/15-0310). У податковому обліку витрати підприємства на придбання або створення веб-сайту не включаються до валових витрат і підлягають амортизації як нематеріальні активи згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 334/94-ВР). Відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 цього Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації, згідно з пп. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР протягом строку, який визначається підприємством самостійно виходячи зі строку корисного використання такого нематеріального активу або строку діяльності підприємства, але не більше ніж 10 років безперервної експлуатації. У бухгалтерському обліку такі витрати відображаються на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а потім при введенні в експлуатацію списуються на субрахунок 125 «Авторське право та суміжні з ним права». Крім того, зауважимо, що введення веб-сайту як нематеріального активу в експлуатацію здійснюється на підставі «Акта введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» (типова форма № НА-1), затвердженого наказом Мінфіну України від 22.11.2004 р. № 732 (зареєстровано у Мін'юсті України 14.12.2004 р. за № 1580/10179);

реєстрацію (зазвичай на рік) доменного імені. У бухгалтерському обліку ці витрати включаються до первісної вартості (рахунок 154), у податковому – до складу валових витрат (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР);

розміщення сайта в Інтернеті (так званий хостинг) і його супровід (обслуговування) – адміністрування, виконання резервних копій, створення нових посилань, виконання перевірок безпеки, розміщення нових інформаційних й інших матеріалів тощо. Це поточні витрати на підтримку роботи сайта, тому вони включаються до витрат у бухгалтерському (рахунок 93) і до валових витрат – у податковому обліку (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Слід нагадати, що згідно з вимогами пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку. Тобто виходячи з вищезазначеного, продавець, який продає товар через інтернет-магазин, повинен бути обов'язково зареєстрований платником ПДВ.

Облік торговельних операцій здійснюється в загальновстановленому порядку. При цьому дохід у бухгалтерському обліку відображається в момент передачі права власності на товар покупцеві. Це відбувається, як правило, у момент вручення товару покупцеві. А при передачі товару кур'єру чи кур'єрській організації товар відображається на окремому субрахунку рахунку 281 «Товари на складі» (преамбула до розділу «Клас 2. Запаси» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (зареєстровано у Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185, зі змінами та доповненнями)), наприклад, 2811 «Товари відвантажені, за якими право власності не перейшло до покупця».

А ось у податковому обліку валовий дохід і нарахування податкового зобов'язання щодо ПДВ відображаються за першою з подій:

або датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – датою їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – датою інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або датою відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – датою оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Датою відвантаження слід вважати початок фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у продавця. Тобто з метою оподаткування при здійсненні операцій з продажу товарів, оплата яких ще не відбулася і постачальник не має права на визначення податкових зобов'язань за касовим методом, датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також датою збільшення валового доходу вважається дата, на яку припадає початок передання товару від постачальника або безпосередньо покупцю чи організації, яка здійснюватиме доставку покупцю цього товару будь-яким способом (перевезення, пересилання тощо) (лист ДПАУ «Про розгляд листа щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань» від 07.03.2008 р. № 4501/7/16-1517-18). Таким чином, датою відвантаження товарів інтернет-магазином буде дата передання товару кур'єрській організації чи пошті або покупцеві.
Приклад 1

Підприємство замовило розробку сайта інтернет-магазину спеціалізованій організації. Вартість розробки становила 10000 грн., крім того, ПДВ – 2000 грн. За договором авторські права на сайт переходять до підприємства.

Витрати на реєстрацію доменного імені, хостинг і супровід становили 3000 грн., крім того, ПДВ – 600 грн.

Після сплати зазначених сум сайт було введено в експлуатацію.

За перший місяць використання сайта нараховано амортизацію у сумі 167 грн.
№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Податковий облік

Дт
Кт
Сума, грн.
ВД
ВВ

1
Відображено витрати на розробку сайта
154
631
10000*
–
–

2
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
631
2000
–
–

3
Відображено витрати на реєстрацію доменного імені, хостинг і супровід сайта
154
631
3000
–
3000

4
Відображено податковий кредит з ПДВ
641
631
600
–
–

5
Оплачено послуги з організації сайта (12000 грн. + 3600 грн.)
631
311
15600
–
–

6
Введено сайт в експлуатацію
125
154
13000
–
–

7
Нараховано амортизацію
93
133
167
–
–

* У податковому обліку ці витрати підлягають амортизації у складі нематеріальних активів.




Приклад 2

Покупець здійснив передоплату за замовлений в інтернет-магазині товар у сумі 500 грн., крім того, ПДВ – 100 грн. на банківський рахунок підприємства.

Собівартість товару становить 400 грн.

Товар зі складу підприємства передано кур'єру для доставки покупцю.

Після цього товар доставлено кур'єром покупцю.
№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Податковий облік

Дт
Кт
Сума, грн.
ВД
ВВ

1
Отримано передоплату за товар
311
681
600
500


2
Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ
643
641
100
–
–

3
Товар зі складу передано кур'єру
2811
281
400
–
*

4
Товар передано кур'єром покупцю
361
702
600
–
–

5
Відображено податкові зобов'язання з ПДВ
702
643
100
–
–

6
Списано собівартість реалізованого товару
902
2811
400
–
–

7
Сформовано фінансові результати
702
791
791
902
500
400
–
–

8
Зараховано зобов'язання за передоплатою
681
361
600
–
–

* Відображено убуток запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.





Приклад 3

У цьому прикладі використано дані прикладу 2, за винятком умов оплати, а саме: кошти за товар покупець сплачує кур'єру під час отримання товару.
№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Податковий облік

Дт
Кт
Сума, грн.
ВД
ВВ

1
Товар зі складу передано кур'єру
2811
281
400
500
*

2
Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ
643
641
100
–
–

3
Товар передано кур'єром покупцю, отримано від покупця кошти
303
702
600
–
–

4
Відображено податкові зобов'язання з ПДВ
702
643
100
–
–

5
Списано собівартість реалізованого товару
902
2811
400
–
–

6
Сформовано фінансові результати
702
791
791
902
500
400
–
–

* Відображено убуток запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.





Стаття 12. Права споживача в разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями


1. Положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які стосуються:

1) договорів споживчого кредиту;

2) правочинів з нерухомим майном;

3) правочинів з цінними паперами;

4) договорів страхування.

2. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий документ повинен містити інформацію про:

1) дату укладення договору;

2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця);

3) найменування продукції;

4) ціну;

5) строк виконання робіт (надання послуг);

6) інші істотні умови договору;

7) права та обов'язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

3. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

4. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

5. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.

Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою.

Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням продукції.

У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з оплати її вартості,

6. Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов'язків для споживача.

У разі ненадання документа або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з поверненням продукції.

7. Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані.

Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права споживача на розірвання договору.

8. У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору.

9. Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
Стаття 13. Право споживача у разі укладення договору на відстані


1. Положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються:

1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна;

2) правочинів з цінними паперами;

3) фінансових послуг;

4) продажу товарів торговельними автоматами;

5) телекомунікаційних послуг;

6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв'язку.

2. Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики продукції;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

3. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

4. Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев'яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.

5. У разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:

1) надання послуги або поставка товару електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку розірвання договору, визначеного у частині четвертій цієї статті, про що споживачеві було повідомлено у підтвердженні інформації;

2) ціна товару або послуги залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

3) договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця);

4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;

5) договір стосується доставки періодичних видань;

6) договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.

6. Якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару продавець повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

Продавець може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим товаром. Така умова вважатиметься справедливою, якщо:

1) інший товар відповідає меті використання замовленого товару;

2) має таку ж або кращу якість;

3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути повідомлений перед укладенням договору в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

7. До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п'ятою - дев'ятою статті 12 цього Закону.
Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями


Наказ Міністерства економіки України
від 19 квітня 2007 року N 103

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
16 жовтня 2007 р. за N 1181/14448

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" та постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення", а також з метою впровадження передових технологій продажу товарів НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 29.03.99 N 199 "Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та вдома у покупців", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.04.99 за N 249/3542.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра економіки України Слюсаренко О. О.


Міністр
А. Кінах

ПОГОДЖЕНО:


Перший заступник Голови
правління Центральної спілки
споживчих товариств України


М. В. Людвічук

Т. в. о. Голови
Державного комітету України
з питань технічного регулювання
та споживчої політики



І. Б. Саєвич

Заступник Міністра
фінансів України

А. І. Мярковський

В. о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва


К. О. Ващенко




ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства економіки України
від 19 квітня 2007 р. N 103

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
16 жовтня 2007 р. за N 1181/14448



ПРАВИЛА
продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями
Розділ I. Загальні положення


1.1. Ці Правила визначають відносини між споживачем і суб'єктом господарювання - продавцем товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями, а також регламентують вимоги в дотриманні прав споживачів щодо належної якості, безпеки і належного торговельного обслуговування.

Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання сфери торгівлі незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку.

Ці Правила спрямовані на поліпшення торговельного обслуговування населення шляхом максимального скорочення часу на придбання товарів, надання послуг з доставки товарів споживачам.

1.2. У цих Правилах уживаються терміни в такому значенні:

дистанційна торгівля - форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачем;

договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку;

договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця;

засоби дистанційного зв'язку - телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані;

продаж товарів на замовлення - вид торгівлі, за якої споживач укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо в продавця.

1.3. Асортимент товарів, що продаються на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, визначається суб'єктом господарювання самостійно, крім товарів, продаж яких згідно із законодавством заборонений.

У випадках, передбачених законодавчими актами, суб'єкт господарювання, що здійснює продаж товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, повинен отримати відповідні дозвільні документи (ліцензії, торговельний патент тощо).

1.4. Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень, асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки замовлень, споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або гарантійні строки та строк служби.

На вимогу споживача продавець зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують якість, безпеку та ціну товарів.

У документах на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

Суб'єкт господарювання відповідно до законодавства зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт реалізованих товарів в установленому порядку.

1.5. У разі реалізації товарів поза торговельними або офісними приміщеннями продавець зобов'язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий документ повинен містити інформацію про:

1) дату укладення договору;

2) найменування та місцезнаходження продавця;

3) найменування товару;

4) ціну;

5) строк виконання робіт (надання послуг);

6) інші істотні умови договору;

7) права та обов'язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.

1.6. У разі реалізації товарів за договором на відстані продавець повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики товару;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.

Факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем в односторонньому порядку.

Якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг, підтвердження інформації не вимагається.

1.7. Споживач має право розірвати договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, за умови повідомлення про це продавця протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття товару або першої поставки такого товару, за умови, що такий товар є річчю, а прийняття чи поставка товару відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Продавець повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати товар до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

1.8. Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

Якщо відповідно до абзацу тринадцятого пункту 1.6 цього розділу підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам пункту 1.6 цього розділу, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев'яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.

1.9. У разі, коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:

1) надання послуги або поставка товару електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку розірвання договору, визначеного у пункті 1.8 цього розділу, про що споживачу було повідомлено у підтвердженні інформації;

2) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними.

1.10. Продавець повинен повернути сплачені гроші та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з поверненням продукції, протягом тридцяти днів з моменту одержання повідомлення споживача про недійсність договору.

У разі розірвання договору споживач повинен повідомити продавця про місце, де товар може бути повернений.

Договором може передбачатися, що товар, який був надісланий поштою, повинен у разі розірвання договору також бути повернений поштою.

Будь-які витрати, пов'язані з поверненням товару, покладаються на продавця. Продавець повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням товару.

1.11. У разі розірвання договору, укладеного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе товар припиняється по закінченні шістдесяти днів після його одержання. Якщо продавець не вживає заходів для повернення його собі протягом зазначеного періоду, такий товар переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з оплати його вартості.

Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержаний товар у незміненому стані.

Знищення, пошкодження або псування товару, що сталося не з вини споживача, не позбавляє його права на розірвання договору. Зменшення вартості товару внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки товару не позбавляє права споживача на розірвання договору.

1.12. Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов'язків для споживача.

У разі ненадання документа або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця про недійсність договору.

1.13. Якщо всупереч вимогам цього розділу протягом установлених строків продавець не здійснює повернення сплаченої суми грошей за товар у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару за кожний день затримки повернення грошей.

1.14. Розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проданої продукції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

1.15. Реклама товарів, що пропонуються для продажу на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, здійснюється відповідно до вимог законодавства про рекламу.

1.16. Продаж товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями проводиться із додержанням вимог правил продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів.

1.17. Транспортні засоби для перевезення споживачам продовольчих товарів повинні відповідати вимогам законодавства щодо безпеки та якості харчових продуктів.

1.18. Відпуск товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями проводиться в упакованому вигляді, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Упаковка товарів повинна відповідати вимогам відповідних санітарних правил та забезпечувати збереження товарів.

Суб'єкт господарювання може надавати додаткові послуги з упаковки товарів у спеціальну тару, комплектування замовлень (наборів) у подарунковому оформленні, їх доставки.

Зразки спеціальної тари із зазначенням її вартості повинні бути виставлені на огляд споживача.

1.19. Суб'єкти господарювання, що здійснюють реалізацію товарів через спеціалізовані магазини, крамниці, магазини-склади, через відділи замовлень магазинів (крамниць), повинні забезпечити наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів.

1.20. Вимоги споживача до якості, безпеки, гарантійного ремонту та обміну товарів задовольняються суб'єктом господарювання відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".
Розділ II. Порядок продажу товарів на замовлення покупців


2.1. Суб'єкти господарювання можуть продавати товари на замовлення споживачів через спеціалізовані магазини, крамниці, магазини-склади, через відділи замовлень магазинів (крамниць), а також за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

2.2. Замовлення на товари приймаються від споживачів у порядку, встановленому суб'єктом господарювання (безпосередньо у магазині, за допомогою засобів дистанційного зв'язку, за місцем роботи громадян на підприємствах, установах, організаціях, з доставкою).

2.3. Доставка замовлень проводиться в узгоджений зі споживачем час. Форма і порядок оплати за товари, що придбаваються, визначаються за погодженням між споживачем і суб'єктом господарювання.

2.4. Замовлення на продовольчі та непродовольчі товари оформлюється на бланку замовлення у двох примірниках, у якому зазначаються: найменування суб'єкта господарювання, назва товару, його ціна (за один кілограм або сто грамів, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, один метр тощо), кількість, загальна вартість товару, вартість послуг, що надаються додатково, дата (час) виконання замовлення тощо.

Перший примірник оформленого бланка замовлення передається споживачу, другий - залишається у суб'єкта господарювання. Якщо проведена попередня оплата, то в бланку замовлення робиться спеціальна відмітка.

На товари споживачу видається розрахунковий документ із зазначенням усіх належних реквізитів.

2.5. При оплаті замовлення, що прийняте за допомогою засобів дистанційного зв'язку, споживачу видається перший примірник бланка замовлення з відміткою про оплату та дату (час) виконання замовлення, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання. На товари споживачу видається розрахунковий документ.

При передачі споживачу замовлення уповноважена особа суб'єкта господарювання забезпечує перевірку відповідності товарів виконаному замовленню.

На другому примірнику бланка замовлення споживач своїм підписом підтверджує отримання замовлення та сплату грошей.

2.6. При доставці прийнятого за допомогою засобів дистанційного зв'язку замовлення на непродовольчі товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, споживачу передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. У цих документах обов'язково робиться відмітка про дату продажу (день доставки) та найменування суб'єкта господарювання, що виконав замовлення, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна в обов'язковому порядку проінформувати споживача про найменування та місцезнаходження підприємства, що здійснює функції суб'єкта господарювання щодо прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт, технічне обслуговування проданих товарів.

2.7. При виконанні прийнятого замовлення суб'єкт господарювання не має права вносити зміни до асортименту товарів і змінювати ціни на них без узгодження зі споживачем. У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару суб'єкт господарювання повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

Суб'єкт господарювання може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим товаром. Така умова вважатиметься справедливою, якщо:

1) інший товар відповідає меті використання замовленого товару;

2) має таку ж або кращу якість;

3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути повідомлений перед укладенням договору в порядку, передбаченому пунктом 1.6 розділу I цих Правил.

2.8. Якщо продаж товарів на замовлення здійснюється за допомогою засобів дистанційного зв'язку - за договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.
Розділ III. Порядок продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями


3.1. Суб'єкт господарювання, зважаючи на свої можливості, визначає територію, на якій здійснюватиметься продаж товарів поза торговельними або офісними приміщеннями.

3.2. Уповноважена особа суб'єкта господарювання, який здійснює продаж товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, повинна пред'явити споживачу документ, що підтверджує свою належність до суб'єкта господарювання та виконання відповідних обов'язків.

3.3. На товари, що продані поза торговельними або офісними приміщеннями, видається розрахунковий документ.

Споживачеві товарів, на які встановлені гарантійні строки, крім зазначених документів, видається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. У цих документах обов'язково робиться відмітка про дату продажу та найменування суб'єкта господарювання, що здійснює продаж товарів, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Уповноважена особа суб'єкта господарювання повинна в обов'язковому порядку проінформувати споживача про найменування та місцезнаходження підприємства, що здійснює функції суб'єкта господарювання щодо прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт, технічне обслуговування проданих товарів.
Розділ IV. Відповідальність суб'єкта господарювання


4.1. Суб'єкт господарювання у своїй діяльності повинен керуватися та дотримуватися вимог Законів України "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833, та інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.

4.2. Контроль за дотриманням цих Правил здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства.

4.3. За порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.


Директор департаменту
регуляторної політики

В. Жовтуха
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про патентування деяких видів підприємницької діяльності


Закон введено в дію з 1 липня 1996 року,
крім норм Закону, що регулюють патентування в сфері роздрібної торгівлі
(за винятком положень щодо роздрібної торгівлі нафтопродуктами
через стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції,
заправні пункти, які набирають чинності з 1 липня 1996 року)
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 23 березня 1996 року N 99/96-ВР,
враховуючи зміни, внесені Постановами Верховної Ради України
від 24 травня 1996 року N 215/96-ВР,
від 18 червня 1996 року N 250/96-ВР)

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 12 липня 1996 року N 324/96-ВР,
від 26 червня 1997 року N 397/97-ВР,
від 18 липня 1997 року N 499/97-ВР,
від 10 лютого 1998 року N 102/98-ВР,
від 17 грудня 1998 року N 320-XIV,
від 15 липня 1999 року N 962-XIV,
від 19 жовтня 1999 року N 1160-XIV,
від 13 січня 2000 року N 1375-XIV,
від 22 лютого 2000 року N 1492-III,
від 17 травня 2001 року N 2410-III,
від 13 грудня 2001 року N 2881-III,
від 26 грудня 2002 року N 380-IV,
від 26 грудня 2002 року N 402-IV,
від 22 травня 2003 року N 849-IV
(враховуючи зміни, передбачені Законом України
від 9 липня 2003 року N 1068-IV),
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
від 23 лютого 2006 року N 3476-IV,
від 9 червня 2009 року N 1484-VI

Положенням пункту 1 частини третьої статті 1
цього Закону дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 21 грудня 2000 року N 16-рп/2000)
(Дію Закону зупинено в частині придбання торгового патенту для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV)

(Дію Закону в частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності зупинено на період проведення експерименту для підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області - учасників економічного експерименту, згідно із Законом України від 13 січня 2000 року N 1375-XIV)



Цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

(преамбула Закону у редакції
Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)
Стаття 1. Загальні положення


1. Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

(частина перша статті 1 у редакції
Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

2. Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

3. Дія цього Закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг:

1) підприємств і організацій військової торгівлі, аптек, що перебувають у державній та комунальній власності, а також розташованих у селах, селищах та містах районного значення підприємств та організацій споживчої кооперації та торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання;
(положенням пункту 1 частини третьої статті 1 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 21.12.2000 р. N 16-рп/2000)




(пункт 1 частини третьої статті 1 у редакції
Закону України від 23.02.2006 р. N 3476-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 09.06.2009 р. N 1484-VI)

2) суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:

здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;

здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах "Українського товариства сліпих" та "Українського товариства глухих".

(частина третя статті 1 у редакції
Законів України від 12.07.96 р. N 324/96-ВР,
від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

4. Не допускається визначення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню, порядку та суб'єктів патентування в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

(статтю 1 доповнено частиною четвертою згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)
Стаття 2. Визначення і зміст торгового патенту


1. Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Абзац другий частини першої статті 2 виключено

(частину першу статті 2 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
абзац другий частини першої статті 2 виключено
згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 849-IV)

2. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

(частина друга статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

3. Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

Торговий патент містить такі реквізити:

номер торгового патенту;

найменування володільця торгового патенту;

вид підприємницької діяльності;

назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;

місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта);

для транспортних засобів - зазначення "виїзна торгівля";

термін дії торгового патенту;

місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;

відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент.

Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України.

Додаткові реквізити, які містить спеціальний торговий патент, встановлюються центральним податковим органом України.

(частина третя статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 12.07.96 р. N 324/96-ВР,
у редакції Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

4. Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити:

найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;

вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;

найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.
Стаття 3. Порядок придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності


1. Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

2. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

3. Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти:

магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).

4. Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:

на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;

на території інших населених пунктів - до 80 гривень.

У разі коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, отримувані внаслідок прийняття зазначених рішень, повністю спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.

Термін дії короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів.

Вартість короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень.

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.

Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.

Під час придбання спеціального торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності не вносить одноразову плату.

Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.

6. Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

хліб і хлібобулочні вироби;

борошно пшеничне та житнє;

сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;

продукти дитячого харчування;

безалкогольні напої;

морозиво;

яловичина та свинина;

домашня птиця;

яйця;

риба;

ягоди і фрукти;

мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл;

(частину шосту статті 3 доповнено новим абзацом чотирнадцятим
згідно із Законом України від 22.02.2000 р. N 1492-III,
у зв'язку з цим абзаци чотирнадцятий - двадцять шостий
вважати відповідно абзацами п'ятнадцятим - двадцять сьомим)

картопля і плодоовочева продукція;

комбікорми для продажу населенню.

Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них;

періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України;

(абзац дев'ятнадцятий частини шостої статті 3
у редакції Закону України від 17.05.2001 р. N 2410-III)

проїзні квитки;

товари народних промислів (крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України);

готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);

вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;

мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);

насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни його походження);

зошити.

(частину шосту статті 3 доповнено новим абзацом двадцять шостим
згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 402-IV,
у зв'язку з цим абзаци двадцять шостий і двадцять сьомий
вважати відповідно абзацами двадцять сьомим і двадцять восьмим)

У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

Пільговий торговий патент не дає права на здійснення торговельної діяльності товарами, які не зазначені у цій статті.

7. Суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвалідам товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів, одержують пільговий торговий патент (крім суб'єктів підприємницької діяльності, зазначених у пункті 3 частини третьої статті 1).

8. Суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються продажем періодичних видань друкованих засобів масової інформації, одержують пільговий торговий патент на торгівлю супутньою продукцією за таким переліком:

абзац другий частини восьмої статті 3 виключено

(згідно із Законом України
від 17.05.2001 р. N 2410-III)

абзац третій частини восьмої статті 3 виключено

(згідно із Законом України
від 17.05.2001 р. N 2410-III)

ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів (незалежно від країни їх походження).

9. Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин і військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців, одержують пільговий торговий патент.

10. Не потребує патентування реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта.

11. Не потребує патентування діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається по розрахунках у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки).

12. Не потребує патентування діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.

13. У разі придбання пільгового торгового патенту, передбаченого частинами шостою - дев'ятою цієї статті, суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

(стаття 3 у редакції Законів
України від 12.07.96 р. N 324/96-ВР,
від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)
Стаття 31. Порядок придбання торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг


1. Патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

2. Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

3. У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу.

4. Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг.

Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг за календарний місяць встановлюється в межах таких граничних рівнів:

на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень;

на території інших населених пунктів - до 80 гривень.

Термін дії торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг становить 12 календарних місяців.

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.

Під час придбання торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.

Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбавати торгові патенти на надання побутових послуг на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язку довнесення плати за торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.

(Закон доповнено статтею 31 згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)
Стаття 32. Виключена



(Закон доповнено статтею 32 згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
стаття 32 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 13.12.2001 р. N 2881-III,
виключена згідно із
Законом України від 22.05.2003 р. N 849-IV)
Стаття 4. Порядок придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями


1. Патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах обміну іноземної валюти.

(частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 18.07.97 р. N 499/97-ВР)

2. Під торгівлею готівковими валютними цінностями у цьому Законі слід розуміти продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

3. Під пунктами обміну іноземної валюти у цьому Законі слід розуміти:

обмінні пункти уповноважених банків;

(частину третю статті 4 доповнено новим абзацом другим
згідно із Законом України від 18.07.97 р. N 499/97-ВР,
у зв'язку з цим абзаци другий, третій, четвертий та п'ятий
вважати відповідно абзацами третім, четвертим, п'ятим та шостим)

обмінні пункти уповноважених банків, що розташовані поза їх операційними залами;

обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, які одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;

обмінні пункти суб'єктів підприємницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (обмінного пункту).

4. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі 960 гривень за календарний місяць.

(абзац перший частини четвертої статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.07.97 р. N 499/97-ВР,
в редакції Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями становить 36 календарних місяців.

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями за весь термін його дії. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від додаткового внесення плати за торговий патент на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями у разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.
Стаття 5. Порядок придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу


1. Патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

2. Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

(абзац перший частини другої статті 5 в редакції
Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів).

Надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених на ці цілі приміщень або будівель, а також у приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів, не дозволяється.

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (грального місця).

3. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік):

для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем - 4200 гривень;

(абзац другий частини третьої статті 5
у редакції Закону України від 19.10.99 р. N 1160-XIV,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

для використання грального столу з кільцем рулетки - 192000 гривень;

(абзац третій частини третьої статті 5
у редакції Закону України від 19.10.99 р. N 1160-XIV,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) - 144000 гривень за кожний стіл;

(абзац четвертий частини третьої статті 5
у редакції Закону України від 19.10.99 р. N 1160-XIV,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них, - 6000 гривень за кожний гральний жолоб (доріжку);

(абзац п'ятий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, - 1800 гривень за кожний стіл для більярду;

(абзац шостий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці, - 7200 гривень за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу.

(абзац сьомий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

(частина третя статті 5 у редакції
Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

4. Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права на здійснення грального бізнесу, не зазначеного у такому патенті.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії торгового патенту. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.
Стаття 6. Порядок зарахування коштів, одержаних від продажу торгового патенту


Кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту.

(стаття 6 у редакції Закону
України від 26.06.97 р. N 397/97-ВР)

Частину другу статті 6 виключено

(статтю 6 доповнено частиною другою згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
частина друга статті 6 у редакції
Закону України від 15.07.99 р. N 962-XIV,
виключена згідно із
Законом України від 22.05.2003 р. N 849-IV)

Порядок зарахування коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

(статтю 6 доповнено частиною третьою згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
частина третя статті 6 у редакції
Закону України від 15.07.99 р. N 962-XIV)
Стаття 7. Порядок використання торгового патенту


1. Торговий патент повинен бути розміщений:

на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату;

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності;

(абзац четвертий частини першої статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

у пунктах обміну іноземної валюти;

у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.

(абзац шостий частини першої статті 7 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

2. Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється.

Торговий патент, виданий для здійснення торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), дійсний на території України.

(абзац другий частини другої статті 7 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)
Стаття 71. Виключена



(Закон доповнено статтею 71 згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
стаття 71 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 15.07.99 р. N 962-XIV,
від 13.12.2001 р. N 2881-III,
виключена згідно із
Законом України від 22.05.2003 р. N 849-IV)
Стаття 8. Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності
за порушення вимог цього Закону


1. Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність:

за порушення строків сплати або неповне внесення чергових платежів нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті;

(абзац другий частини першої статті 8
у редакції Закону України від 13.12.2001 р. N 2881-III)

за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць;

за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;

за здійснення операцій з реалізації товарів, визначених частинами шостою, сьомою, восьмою та дев'ятою статті 3 цього Закону, без одержання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку одержання та використання пільгового торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у п'ятикратному розмірі вартості пільгового торгового патенту;

за здійснення торговельної діяльності без придбання короткотермінового патенту сплачують штраф у подвійному розмірі вартості короткотермінового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

2. До дня сплати штрафів, визначених цією статтею, а також до придбання торгового патенту або оформлення пільгового торгового патенту діяльність відповідних суб'єктів підприємницької діяльності зупиняється.

3. Штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.

4. Посадові особи та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності у разі порушення вимог цього Закону притягаються до адміністративної відповідальності згідно із законодавством.

(стаття 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.07.96 р. N 324/96-ВР,
у редакції Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)
Стаття 9. Заключні положення


1. Частину першу статті 9 виключено

(частина перша статті 9 у редакції
Закону України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
виключено згідно із Законом
України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

2. Частину другу статті 9 виключено

(згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
у зв'язку з цим частини третю - п'яту
вважати відповідно частинами другою - четвертою)

2. Порядок обліку фінансових результатів, одержаних суб'єктом підприємницької діяльності від здійснення операцій, що підлягають патентуванню згідно з нормами цього Закону, встановлюється Міністерством фінансів України.

3. Контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.

(частина третя статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

4. Суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент.

(частина четверта статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)

(дію частини четвертої статті 9 зупинено на 2003 рік
згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV,
на 2005 рік - згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV)

5. Положення абзацу другого частини першої статті 2, статті 32, частини другої статті 6, статті 71 цього Закону застосовуються в порядку експерименту на обмежених територіях, які визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. Експеримент припиняється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, але не раніше одного року після його початку.

(статтю 9 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР,
частина п'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 13.12.2001 р. N 2881-III)

6. Кабінет Міністрів України за поданням органів місцевого самоврядування може достроково припинити проведення експерименту, якщо його наслідком буде істотне зменшення надходжень до відповідних бюджетів та до державних цільових фондів.

(статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із
Законом України від 10.02.98 р. N 102/98-ВР)